ІДЕНТИКА, АБО ОСОБЛИВОСТІ ЗАКАРПАТСЬКОГО ПРОЕКТУВАННЯ

Питання про ідентичність архіектури в Україні сидить в голові ще з часів студентства. Чи є шось таке українське, чого нема в інших країнах - рідне, неповторне, впізнаване. На питання викладачі приводили в'ялі аргументи про Лемків, Бойків та інших представників зодчества минулих століть. 

А сьогодні? Ну оке, минулого століття, але саме українське, не радянське, пострадянське? Нічого!? У Львові питання залишалось відкритим.

Відповідь прийшла тільки після років скітання, а вона була в мене перед носом з самого дитинства. Ще бігаючи, в марлевих пелюшках, по дворі прабачиного будинку, не розуміючи, навіть, звідки беруться діти що таке архітектура, я був оточеним тою ідентикою - унікальним і неповторним стилем закарпатських народних архітекторів.
Такого я не зустрічав ніде - тільки в Україні, тільки в Закарпатті - її ментальність в архітектурі, типології дворів, ставлення мешканців до власого будинку.

Типологія стандартного закарпатського сільського двору включає в себе: будинок (хижу), літню кухню (няріка по хустськи), виноградник (лугош), дроварку (пиливню від слова "пила"),хлів, туалет (або бударь від слова "буда", "будка", здається), а також невід'ємна частина це полісадник (кішкерт), ділянку обрамлює паркан (капура), а за ділянкою будинку - декілька соток городу(або керт по нашому). Стає зрозуміло, що не тільки типологія, але й стандартний словник архітектурних термінів унікальний. Деякі двори варіюються і пройшли певну асиміляцію в сучасний лад. Також в дворах подеколи зустрічаються сараї, коптилки, додаткові літні кухні для приготування вина, хижа укомплектовується пивницями(винними погребами).

Почати хотілося б з найпростішого - малої архітектурної форми в комплексі сільського будинку - бударя (вуличний туалет), а точніше її усучасненої інтерпретації.

В травні 2017 відбувся конкурс молодих архітекторів організований виробником Geberit та освітньої платформи CANactiоns на тему громадський туалет парку Перемоги в м.Миколаїв. Особливо не думав про нього просто знав що той конкурс є, прийде якась ідея - зроблю.

Ідея родилась саме підчас невідкладної потреби, після літрового келиху пива. Аскетичний, простий та максимально прагматичний образ туалету виплеснувся невеличким ескізом.

Суть ідеї повернення людини до природи, все просто: кущики, травичка, природа, людина і її інтимні процеси, спокій, дзен, духовенство, дух і трошки душку -такі ключові слова. Але що на рахунок форми? Матеріалів? Обслуговування?
І тут приходить добрий старий, давно забутий, бударь.

а конкретніше шось таке
вловили хід думок? і так проект:
Джуд Лоу тоже человек)
остов туалету щит

   
важливим для мене були відчуття які міг би пережити відвідувач, як і в старих хижах, бударь оснащений металевим дахом, де добре чути дощ
ось і єднання з природою

і врубаєм інтерактивчик: коли вибір зробити треба Морфіусу
роби шо хочеш)
хоч медитуй, хоч засідання проводи

буває й таке що ти на сьомому небі

ще трошки квітів життя
Словом, туалетні справи є невідємною частиною життя здорової людини,- та що не найприроднішими. Журі конкурсу ніяк не відзначили мою роботу, але що очікувати коли з 12 пунктів я виконав від сили п'ять. Ну і це скоріше проект в задоволення ніж адекватна відповідь вимогам конкурсу. І коли б я зробив щось відірване від реальності і такоє нашоє)
Більше про ідентичність та інші архітектурні елементи згодом.
ПС. Порядний Закарпатець в хижі ср@ти не буде, бо то як сімейний храм:дітям одасться (віддасться), а на паскудні справи є бударь парадний.